Валерій Сухомлинів
Рік народження: 1954
Місто народження: Трускавець, Україна
Походження: по батьковій лінії – болгарські роми-джимбази (арлії), по материнській – українець
Освіта: вища
Основні напрями діяльності: збереження історичної пам’яті (документування геноциду), дослідження ромської мови, історії та фольклору, просвітницька діяльність.
Ключовий внесок: співзасновник одного з перших ромських товариств у Києві «Романіпе» (1991 р.); перший в Україні інтерв’юер від Фонду Шоа Стівена Спілберга, який системно записував відеосвідчення ромів, що пережили геноцид, зокрема, ромською мовою; один з ідеологів та активних учасників створення та встановлення пам’ятника ромам, розстріляним у Бабиному Яру; автор підручника з ромської мови.
Вплив: зробив неоціненний внесок у збереження усної історії геноциду ромів, зафіксувавши голоси очевидців для майбутніх поколінь; стояв біля витоків київського осередку ромського руху, заклавши його інтелектуальну та історичну основу; своєю діяльністю по увіковіченню пам’яті жертв Бабиного Яру став символом боротьби за визнання геноциду ромів на державному рівні.
«…головною задачею було це просвіта і оточуючого населення, і самих ромів. Багато хто не знав свого минулого, не знав про це, що роми це одна з найдавніших націй світу».
«Звичайно, що треба пам’ятати, треба передавати молоді, і дуже слушно роблять ті родини, де це робиться… бо чим далі відходять старі люди, тим менше є в кого спитати, є в кого перейняти це все.»
Медіа
Біографічна довідка
Валерій Сухомлинів — один із засновників та ідеологів сучасного ромського громадського руху в Києві, дослідник, фольклорист та перший в Україні інтерв’юер, який системно документував на відео свідчення ромів, що пережили геноцид.
Ранні роки та становлення
Валерій народився у Трускавці в інтернаціональній родині: мати — українка з київського роду, нотаріуска за фахом; батько — ром із болгарської групи джимбази (арлії), талановитий музикант та культурний організатор. Батьки розійшлися, коли йому було півтора року, і він залишився з матір’ю . За його словами, постійні докори мами щодо його «циганської» поведінки парадоксальним чином спонукали його до глибокого вивчення своєї ромської ідентичності.
Він почав цікавитися ромською мовою та культурою, спілкуючись з ромами різних етнічних груп у своєму оточенні та під час роботи в ромському ансамблі «Ромен» . Саме тоді він почав вести власні записи, фіксуючи діалекти та фольклор, що заклало основу його майбутньої дослідницької роботи.
Становлення громадського діяча
На хвилі національного відродження в перші роки незалежності України, Валерій Сухомлинів разом із Володимиром Золотаренком, поетом Михайлом Казимиренком та Миколою Грищенком стали співзасновниками одного з перших ромських товариств у Києві — «Романіпе» у 1991 році. Він став заступником голови та головним ідеологом організації, спрямовуючи її діяльність на просвіту, дослідження історії та боротьбу зі стереотипами.
Діяльність та внесок
Ключовим напрямом діяльності Валерія Сухомлинова стало збереження пам’яті про геноцид ромів. Коли в Україну приїхала команда Фонду Шоа, заснованого Стівеном Спілбергом, він став одним із перших та найактивніших інтерв’юерів, які записували на відео свідчення ромів, що пережили Голокост. Ця робота не лише зберегла унікальні усні історії, а й надала документальну базу для визнання трагедії ромського народу.
Цей досвід став поштовхом до головного проєкту його життя — увіковічнення пам’яті ромів, розстріляних у Бабиному Яру. Разом із Володимиром Золотаренком та іншими активістами він пройшов «сім кіл пекла» бюрократичних перепон, щоб встановити пам’ятник. Ідея пам’ятника у вигляді простріленого ромського воза належала архітектору Анатолію Ігнащенку, який мав ромське походження. Після багаторічної боротьби, завдяки підтримці колективу заводу «Ленінська кузня» та зміні політичної ситуації після Євромайдану, пам’ятник було встановлено, і він став центральним місцем пам’яті для ромів України та світу .
Валерій Сухомлинів є також автором підручника з ромської мови та продовжує залишатися одним із найавторитетніших знавців ромської історії та культури в Україні.
Фото архів родини Золотаренко
