Валентина Золотаренко
Роки життя: 1962 – 2025
Місто народження: Калуга, Росія
Походження: роми серви
Освіта: фармацевтка
Основні напрями діяльності: правозахист, збереження історичної пам’яті, освітні та культурно-просвітницькі проекти, міжнародна співпраця, ромська медіація.
Ключовий внесок: співзасновниця однієї з перших ромських громадських організацій в Україні «Романіпе»; діяльна учасниця збору свідчень постраждалих від геноциду ромів для виплати компенсацій; ключова фігура у багаторічній боротьбі за встановлення пам’ятника ромам, розстріляним у Бабиному Яру.
Вплив: стояла біля витоків формування сучасного ромського громадського руху в Україні, проклавши шлях для наступних поколінь активісток; сприяла виходу українського ромського руху на міжнародний рівень; своєю діяльністю змінила стереотипне уявлення про ромів та роль жінки в громаді.
«Це не робота, це вже моє життя»
Медіа
Біографічна довідка
Валентина Золотаренко — одна з ключових постатей сучасного ромського громадського руху в Україні. Як представниця ромської групи сервів, вона присвятила своє життя боротьбі за права, збереженню культури та історичної пам’яті ромського народу.
Ранні роки та родинна спадщина
Народилася Валентина в місті Калуга, Росія, де прожила до 17 років. У 1985 році одружилася з Володимиром Золотаренком і переїхала до Києва, який вважає своєю батьківщиною. Родина Валентини завжди надавала виняткову увагу освіті. Її батьки, які самі мали освіту й поважні професії, наполягали, що вона та її сестра повинні навчатися краще за інших, щоб долати стереотипи. Завдяки цьому Валентина здобула фах фармацевтки.
Родинна історія Золотаренко тісно переплетена з ключовими трагедіями XX століття. Її дід по батьковій лінії був ковалем, який у 1930-х роках перевіз сім’ю з Дніпропетровщини до Росії, рятуючись від Голодомору. Дід по материнській лінії був грамотним лідером громади на Переяславщині, виконуючи роль посередника між ромами та владою. Сім’я також постраждала від геноциду ромів під час Другої світової війни: майже вся родина її бабусі по материнській лінії була розстріляна нацистами на Чернігівщині.
Становлення громадської діячки
Громадська діяльність Валентини Золотаренко почалася на зорі незалежності України на початку 1990-х років. Разом зі своїм чоловіком Володимиром, який з юності переймався долею ромського народу, вона стала співзасновницею однієї з перших ромських організацій у Києві — культурно-просвітницького товариства «Романіпе».
Поштовхом до розширення діяльності стало знайомство з ромським лікарем та активістом Федором Андрашем, яке вивело подружжя на міжнародний рівень. Завдяки цьому її чоловік почав працювати у Фонді відкритого суспільства, що дозволило залучити нові ресурси та досвід в Україну.
Діяльність та внесок
Діяльність Валентини Золотаренко та її організації охоплювала кілька стратегічних напрямів. Однією з перших успішних ініціатив «Романіпе» було створення безкоштовних курсів англійської мови для ромських дітей, що відкрило їм шлях до вищої освіти.
Особливе місце в її роботі посідає тема збереження пам’яті про геноцид ромів. Їхня організація однією з перших в Україні почала системно працювати з цим питанням. У співпраці з Фондом взаєморозуміння та примирення та Фондом Шоа Стівена Спілберга вони провели колосальну роботу: протягом пів року збирали свідчення та анкети постраждалих з усієї України для отримання компенсацій. Ця виснажлива праця дозволила не лише допомогти сотням людей, але й зібрати унікальний архів людських історій.
Найбільш знаковою та довготривалою справою стала боротьба за встановлення пам’ятника ромам, розстріляним у Бабиному Яру. Ідея, що народилася у її чоловіка, перетворилася на багаторічну епопею з подоланням бюрократичних перепон, збором коштів і навіть викраденням та поверненням вже виготовленого монумента — кибитки, що символізує ромський табір. Зрештою, пам’ятник було встановлено на своєму законному місці.
Понад 15 років Валентина Золотаренко працює медіаторкою у ромському жіночому фонді «Чіріклі». Молодим активістам вона радить працювати серцем, поважати традиції та вчитися у людей, яким вони служать. Головним ключем до успішного майбутнього ромської спільноти вона незмінно вважає освіту.
Фото архів родини Золотаренко
