Тетяна Сторожко — дослідниця, ромська активістка та громадська діячка, чий шлях почався з наукової роботи та трансформувався у потужний активізм. Народившись в Охтирці на Сумщині, вона ще у школі почала досліджувати історію місцевих ромів, згодом сфокусувавшись на темі геноциду та збереженні пам’яті за допомогою усної історії. З 2014 року Тетяна змістила акцент на неформальну освіту та публічну історію, докладаючи зусиль до розвитку ромського молодіжного руху на національному та міжнародному рівнях. Незадовго до повномасштабного вторгнення вона повернулася до рідної Охтирки, де очолила молодіжну раду та просувала ідеї рівності та інклюзії на локальному рівні. Вечір 23 лютого 2022 року був тривожним. У повітрі панувала напруга, і попри наполегливі поради виїжджати, Тетяна не могла покинути маму, яка категорично відмовлялася евакуюватися. Той вечір вона запам’ятала за образом надзвичайно спокійного озера біля її школи — затишшя перед бурею, яке вона сфотографувала на згадку.

Ранок 24 лютого почався з усвідомлення, що війна неминуча. Через близькість до кордону (40 км) питання «їхати чи лишатись?» не стояло. У поспіху збираючи речі, Тетяна благала маму їхати з ними, але та відмовилась. Залишити довелося і члена родини — кота Тома, щоб мама не була сама. Цей момент був сповнений відчаю та страху більше ніколи не побачити рідних.

Шлях порятунку, що тривав майже добу, пролягав забутими польовими дорогами. Найважчим випробуванням стало роздоріжжя посеред поля, коли мама та інші родичі в паніці почали дзвонити й вимагати повернутися назад. Після сліз та важких роздумів, усвідомлюючи, що російські війська до їхнього міста дійдуть пішки, було прийнято рішення їхати далі. Дорога на захід перетворилася на нескінченну колону машин, «звивисту червону змію», обабіч якої виднілися розбиті авто та тіла загиблих.

Перебуваючи в евакуації, Тетяна жила в постійній тривозі за рідних, буквально відстежуючи в міських чатах повітряні тривоги, щоб повідомляти, коли можна вийти з укриття. Переломним моментом стала потужна бомбова атака на центр Охтирки на початку березня, після якої налякана мама нарешті погодилася виїхати. 

Не полишаючи громадської діяльності, Тетяна з колегами стала містком між ромськими спільнотами та міжнародними організаціями, допомагаючи з евакуацією, фінансовою та гуманітарною підтримкою. У 2023 році вона заснувала ГО «ТЕНЕТ», яка стала платформою для підтримки ромського молодіжного руху та збереження культурної спадщини. Її діяльність є свідченням стійкості та спротиву через розбудову громадянського суспільства навіть в умовах війни.