Юрій Іваненко
Рік народження: 1961
Місто народження: Херсон, Україна
Походження: роми серви
Освіта: вища музична (музичне училище, консерваторія)
Основні напрями діяльності: розвиток ромської культури, збереження історичної пам’яті, правозахист, літературна творчість, міжнаціональний діалог.
Ключовий внесок: засновник однієї з перших ромських організацій у Херсоні (1996 р.); Президент Ромської ради України, що об’єднує 47 організацій; організатор всеукраїнських ромських культурних заходів та конференцій; автор перших ромських казок у віршах; почесний громадянин міста Херсона, ромський перекладач.
Вплив: об’єднав ромських лідерів України, сприяючи консолідації громадського руху; кардинально змінив позитивне ставлення до ромів у Херсоні; став рольовою моделлю як ром з вищою освітою на високій державній посаді; збагатив ромську культуру унікальними літературними та мистецькими проектами, зокрема перекладами творів світової класики на ромську мову.
«Кожен день я кажу батькові “дякую” за те, що він настояв і змусив мене вчитися. Якби не він, я б ніколи не став освіченою людиною.»
«Якщо ми з’єднаємось усі в одне ціле — тоді ми сила. Єднання — це наша справжня сила.»
Медіа
Біографічна довідка
Юрій Іваненко — видатний український ромський громадський діяч, музикант, письменник та керівник Міжнародної громадської організації ромів «Кетане». Його шлях від талановитого музиканта до лідера всеукраїнського масштабу є яскравим прикладом боротьби зі стереотипами та розбудови ромського громадянського суспільства.
Ранні роки та становлення
Юрій народився у Херсоні в родині ромів-сервів, батьки яких походили з Полтавщини та Київщини. Його батько, попри те, що мав лише сім класів освіти, став першим ромом у місті, який працював таксистом у державному таксопарку, що було ознакою високої довіри та професіоналізму. Саме батько, усвідомлюючи важливість освіти, наполіг на тому, щоб Юрій навчався, і буквально змусив його стати професійним музикантом. Його дитинство пройшло у виснажливих заняттях на баяні під наглядом вимогливого викладача та батька з лозиною. Цей шлях привів його до музичного училища та консерваторії, де він був одним з небагатьох ромів, що здобували вищу освіту.
Родинна пам’ять Юрія Іваненка зберігає історії про трагедії XX століття: його бабуся під час Другої світової війни врятувала цілий табір, вивівши жінок та дітей з окупованої території, за що отримала унікальне право голосу на чоловічих зібраннях. Сім’я також постраждала від Голодомору, під час якого загинула сестра його бабусі.
Професійний шлях та громадський активізм
Після закінчення консерваторії Юрій Іваненко зіткнувся з системною дискримінацією при працевлаштуванні. Проте завдяки таланту та щасливому випадку він отримав роботу, а згодом, за підтримки начальника управління культури, який повірив у нього, став інспектором в обласній адміністрації, а пізніше — директором філармонії, де працює вже понад 30 років.
Його шлях у громадський активізм розпочався у 1996 році, коли місцева влада спонукала його створити ромську організацію для роботи з анкетами постраждалих від геноциду, оскільки інші уникали працювати з ромами. Ця вимушена ініціатива переросла у справу життя. Юрій швидко став помітною фігурою на всеукраїнському рівні, об’єднуючи лідерів з різних регіонів та організовуючи перші масштабні ромські конференції.
Діяльність та внесок
Під керівництвом Юрія Іваненка його організація перетворилася на потужний центр культурного та правозахисного руху. Він став ініціатором фестивалю «Дружба народів», об’єднавши всі національні меншини Херсонщини, та численних мистецьких проєктів, присвячених ромській історії. Особливим внеском у ромську культуру стало написання ним перших ромських казок у віршах, натхненням для яких стала його дружина.
Юрій Іваненко є Президентом Ромської ради України. За свою діяльність він був удостоєний звання «Заслужений діяч мистецтв України» за поданням ромських організацій та став почесним громадянином міста Херсона. Під час окупації Херсона російськими військами він пережив допити та погрози розстрілом, але відмовився від співпраці з окупантами.
Фото архів родини Золотаренко
