Для двох братів ранок 24 лютого почався з грохоту та криків сестри й батька: «Почалася війна!». У великому родинному домі в одному з південних регіонів України панував хаос. Поки старший брат кинувся заправляти машини, стоячи в кілька кілометрових чергах, молодший не міг змиритися з думкою про від’їзд, сперечаючись із батьком, що залишиться з ним. Зрештою, сльози маленького племінника, який благав його не залишатися на смерть, та наполягання батька змусили обох братів разом із сестрою та її дітьми вирушити в невідомість.

Їхній шлях до кордону із сусідньою країною був сповнений випробувань: пробите колесо, поїздка по зустрічній смузі, щоб оминути затори, та напружене прощання з батьком через паркан на митниці, який обманом змусив їх поїхати, пообіцявши наздогнати. Перетнути кордон вдалося лише завдяки кмітливості старшого брата, який, народившись за кордоном, зміг домовитися з прикордонниками.

Після кількох днів у сусідній країні, де панував страх можливого поширення війни, родина вирішила їхати далі в Європу. Ця подорож виявилася ще важчою. На вокзалі в столиці вони зіткнулися з відвертою дискримінацією: водії автобусів відмовлялися їх брати, а за квитки довелося платити вдвічі більше. Дорога тривала 40 годин, протягом яких водій ще й вимагав з ромів додаткові гроші, погрожуючи висадити їх по дорозі.

Прибувши до кінцевого пункту призначення, брати разом із мамою, яка приїхала з іншої європейської країни, пройшли через табори для біженців і врешті оселилися в маленькій кімнаті в гуртожитку. Найрадіснішим моментом став приїзд батька через рік, який самотужки подолав 2000 км на машині, щоб возз’єднатися з родиною. Ця зустріч стала для них символом повернення сили та відчуття дому.

Згодом життя почало налагоджуватись. Величезну підтримку родині надала місцева релігійна громада, яка допомогла з житлом та інтеграцією. Брати почали вивчати мову, старший одружився, а молодший влаштувався на роботу.

Адаптувавшись, вони самі почали активно допомагати іншим: їхня мама щоп’ятниці готує обіди для всіх охочих, збираючи пожертви, які потім відправляють на допомогу дітям в Україні. Сім’я також організовувала збір та відправку великих партій гуманітарної допомоги в Україну, ставши прикладом взаємопідтримки та стійкості.